Народився Кіндрась Борис Михайлович у 1929 р. в с. Борушківці Любарського району. Сім'я була не з багатих: батько працював ковалем, а мати - в буряківничій ланці. Було в сім'ї три сини, Борис - середній. Жахлива трагічна смерть батька від опіків на очах 12-річного сина, який нічим не міг йому допомогти, привели його, після закінчення Глезенської семирічки, в Житомирську фельдшерсько-акушерську школу. Юнак закінчив навчальний заклад з відзнакою і став би студентом вузу, якби не служба в армії, яку проходив у Литві, в авіаційних військах. Був старшим фельдшером батальйону, мав змогу на практиці закріпити набуті знання. Коли демобілізувався з армії, працював інспектором з охорони здоров'я матері і дитини в Любарському районному відділі охорони здоров'я. Потім завідував тубдиспансером, хоч і не мав на той час вищої освіти.
Думка про вищу освіту не полишала його. Студентські роки в кожному житті залишають найяскравіші спогади, а у Бориса Михайловича і поготів. Навчання у Київському державному інституті було важким і цікавим. Вдень працював а ввечері сідав за конспекти. Роботу і навчання поєднував з активною участю у громадському житті. Очолював студентську раду у гуртожитку, а два останні роки був студентським деканом інституту. Вже тоді його поважали викладачі-професори. Його фото не сходило з дошки пошани. На випускних державних екзаменах у 1966 він виконував функції секретаря комісії. Разом із дипломом отримав посвідчення про те, що "лікаря 122 випуску Кіндрася Бориса Михайловича за творче поєднання зразкового навчання і роботи у наукових гуртках з участю в громадсько-політичному житті інституту занесено у Золоту Книгу Пошани Київського державного медичного інституту ім. академіка О.О. Богомольця". І ніхто не вірив, що такий випускник не залишиться в Києві для продовження наукової роботи, а поїде в Любар працювати в районній лікарні хірургом.
Борис Михайлович брав практичні уроки у В.П. Муравйова, який вже на той час виконував складні операції. Неодноразово працював в дуеті за операційним столом з лікарем-хірургом Ю.М. Крушельницькою. П'ять разів був на курсах підвищення кваліфікації, в результаті отримав вищі категорії по хірургії, а також по організації охорони здоров'я. Борис Михайлович 17 років очолював Любарську ЦРЛ. Приймав активну участь у будівництві та введенні в дію сучасного комплексу районної лікарні. За ініціативи Бориса Михайловича біля лікарні висаджено десятигектарний парк, який нараховує біля п'ятдесяти порід дерев. Щовесни квітує яблуневий сад.
Ще у 1985 році Б.М. Кіндрасю було присвоєно звання "Відмінник охорони здоров'я СРСР". Він не раз давав уроки хірургії молодим (на той час) лікарям - В.С. Попову, І.І. Сабадашу (нинішньому головному лікарю ЦРЛ) та іншим. На його рахунку більше 1000 серйозних операцій.
Медицина та організаторська і громадська роботи тісно переплелися в його житті. Шістнадцять років очолював партійну організацію райлікарні, обирався депутатом райради 12-ти скликань, очолював постійну комісію по охороні здоров'я і соціальному забезпеченню, дописувач до обласної і районної газет, заносився на дошку пошани як пропагандист. Серед багатьох грамот, дипломів, ювілейних медалей найбільш цінним для нього був диплом лауреата обласної премії ім. О.Ф. Гербачевського, яким він нагороджений "з нагоди 70-річчя, за особливу професійну майстерність, високу якість роботи, багаторічну сумлінну працю в галузі охорони здоров'я". Кіндрасю Б.М. присвоєно звання "почесний громадянин Любарського району".
Останні 5 років Борис Михайлович здійснював прийом і огляд хворих в онкокабінеті.
Шляхом батька пішов і син Ігор, нині він - кандидат медичних наук, доцент кафедри щелепно-лицьової хірургії медичної академії післядипломної освіти.
У грудні 2014 року Борис Михайлович відійшов у вічність. Проводжаючи у останню дорогу лікаря, жителі Любарщини згадували славний і непростий життєвий шлях Бориса Михайловича і обіцяли довго пам'ятати його яскраву зірку.
